Читать книгу Згодом онлайн

71 страница из 73

– Джеймс Конклін. – Я виразно подивився на містера Томаса. – Джеймі. А це моя мама.

Я взяв її за руку.

– Прогулюєш сьогодні, Джеймі?

Перш ніж я встиг відповісти, вклинилась мама – гладенько, як по шовку ковзнула.

– Я зазвичай забираю його зі школи, але сьогодні боялася, що не встигну повернутися до закінчення уроків, тому ми заїхали раніше. Правда, Ліз?

– Підтверджую, – кивнула Ліз. – Офіцери, ми не ходили в кабінет, тому я не можу вам сказати, замкнено там чи ні.

– Хатня робітниця залишила його відчиненим, з тілом усередині, – озвався той, що говорив зі мною. – Але вона дала мені ключі, ми швиденько оглянемо там усе й замкнемо.

– Можеш їм сказати, що це не вбивство, – запропонував містер Томас. – У мене стався інфаркт. Біль був пекельний.

Нічого такого я їм казати не збирався. Якщо тобі дев’ять, ти не обов’язково дурень.

– А ключі від воріт у вас теж є? – до Ліз повернувся її професійний тон. – Бо коли ми приїхали, вони були відчинені.

– Ключ є, замкнемо, коли будемо виїжджати, – відповів другий коп. – Ви молодець, що поставили там машину, детективко.