Читать книгу Згодом онлайн

70 страница из 73

– Це міс Конклін, – представила її Ліз. – Моя подруга, і також вона була агенткою містера Томаса. Попросила мене підкинути її сюди, бо переживала, щоб усе майно не розтягли на сувеніри.

– Чи рукописи, – додала моя мати. Маленький диктофон вже надійно лежав у неї в сумці, а телефон – у задній кишені джинсів. – Особливо один, останню книжку з циклу романів, яку писав містер Томас.

Ліз промовисто зиркнула на неї – «годі, пригальмуй», – але мама не замовкала.

– Він щойно її дописав, і мільйони людей хочуть її прочитати. Я подумала, що мій обов’язок гарантувати їм таку можливість.

Судячи з вигляду, копам це було не дуже цікаво. Вони приїхали подивитися на кімнату, в якій помер містер Томас. А ще перевірити, чи в людей, яких помітили на території маєтку, є вагомі підстави тут перебувати.

– Здається, він помер у себе в кабінеті, – мама показала на «La Petite Maison».

– Угу, – кивнув один з копів. – І ми таке чули. Перевіримо. – Йому довелося схилитися і впертися долонями в коліна, щоб наші очі опинилися на одному рівні, бо я тоді був досить-таки дрібним. – Синку, тебе як звати?