Читать книгу Кат онлайн

31 страница из 129

– Я гадав, що це закінчилося, – сказав він, коли вона договорила.

– Так і є. Це просто черговий наслідувач, як і інші.

Він, схоже, був не так у цьому певен.

– Що таке? – спитала Бакстер.

– Ти сказала, що на грудях у жертви було вирізано слово «приманка».

– І що?

– Мені цікаво: приманка для кого?

– Думаєш, це призначалося мені? – запитала Бакстер і пирхнула, зауваживши тон Едмундса.

– Цей хлопака має таке саме ім’я, як Вульф, а тепер тебе раптом у це втягують.

Бакстер ніжно всміхнулася другові.

– Це лише черговий наслідувач. Тобі не треба за мене хвилюватися.

– Я завжди за тебе хвилююся.

– Кави? – спитав Томас, заскочивши зненацька їх обох. Він стояв у дверях і витирав руки об кухонний рушничок.

– Чорної, будь ласка, – попросив Едмундс.

Бакстер відмовилась, і Томас знову зник на кухні.

– У тебе є щось для мене? – прошепотіла вона.

Едмундс зніяковів. Позирнувши на відчинені двері кухні, знехотя вийняв із кишені піджака, накинутого на спинку стільця позаду себе, білий конверт.

Едмундс притримав його зі свого боку столу, вкільканадцяте спробувавши вмовити Бакстер не брати в нього конверта.