Читать книгу Кат онлайн

32 страница из 129

– Тобі це не потрібно.

Бакстер потягнулася до нього, а він відтягнув конверт від неї.

Вона пирхнула.

– Томас – хороша людина, – тихо промовив він. – Можеш йому довіряти.

– Єдина людина, якій я довіряю, – це ти.

– У тебе ніколи не вийде з ним нічого справжнього, якщо ти продовжуватимеш у тому ж дусі.

Вони обоє позирнули на двері: почули, як на кухні кераміка загриміла об кераміку. Бакстер звелася на ноги, вирвала в Едмундса з руки конверт і знову сіла, а тієї ж миті до кімнати зайшов Томас із кавою.

Коли Едмундс обережно розбудив Тіа невдовзі після одинадцятої вечора, вона почала розкидатися вибаченнями. На порозі, поки Томас бажав Тіа доброї ночі, Едмундс обняв Бакстер.

– Зроби собі ласку: не відкривай його, – шепнув Едмундс їй на вухо.

Вона обняла його міцніше, але нічого не сказала.

Коли вони пішли, Бакстер допила своє вино й надягнула пальто.

– Ти що, йдеш? – запитав Томас. – Ми майже не бачили одне одного.

– Ехо голодний, – пояснила вона і знову взулася в черевики.

– Я не можу тебе підвезти. Перепив.