Читать книгу Кат онлайн

37 страница из 129

– Старша інспекторко!

Бакстер скривилася.

Вона не помітила, як на автобусній зупинці позаду неї спинився величезний чорний мінівен. Закинула свій ланчбокс назад у сумку і, розвернувшись, побачила, як спецагентка занепокоєно дивиться на неї.

– Що робите? – сторожко запитала Кертіс.

– Ой, я просто… – Бакстер замовкла, сподіваючись, що ця бездоганна і професійна дівчина вирішить: це більш ніж достатньо пояснює її незвичайну поведінку.

– Жбурляєтесь їжею в автобуси? – припустила Кертіс.

– …Так.

Коли Бакстер підійшла до автомобіля, Кертіс відсунула його бічні дверцята, відкривши чималий внутрішній простір, який ховався за затемненими вікнами.

– Американці, – зневажливо шепнула вона собі під носа.

– Як у нас справи цього ранку? – ґречно поцікавилася Кертіс.

– Ну, не знаю щодо нас, але я капець як змерзла.

– Так, вибачте, що добралася до вас із запізненням. Ми не очікували, що ситуація на дорогах буде аж така погана.

– Це Лондон, – буденним тоном сказала Бакстер.

– Заскакуйте.

– Місце ж є, так? – саркастично запитала Бакстер, незграбно лізучи в авто. Коли вона вмостилася на одному із сидінь, його кремова шкіра зарипіла. Бакстер замислилася, чи не варто дати зрозуміти, що цей звук видала шкіра сидіння, а не вона сама, проте вирішила, що це, найпевніше, стається з кожним пасажиром, коли той сідає.