Читать книгу 11/22/63 онлайн

55 страница из 325

– Тайтес загнав ваговоз на підйомник, – повідомив він своєму татові. – Каже, що десь біля п’ятої буде готовий.

– Ну, то й добре, – відказав Анічетті-старший і запалив сигарету. Тільки тепер я помітив, що по мармуровому шинквасу розставлені маленькі керамічні попільнички. На боку кожної виднівся напис: смакуЄ добре Вінстон, як і мусить сигарета! Він знову поглянув на мене і запитав: – Бажаєш черпак ванільного морозива у своє пиво? За рахунок закладу. Ми любимо пригощати туристів, особливо не по сезону пізніх.

– Дякую, але мені й так смачно, – відповів я, не кривлячи душею. Ще б трішечки солодше і я боявся, що в мене вибухне голова. А пиво було міцним – наче газована кава-еспресо.

Хлопець подарував мені усмішку, таку ж солодку, як напій у запотілому кухлі – в ній і зблизька не малося тієї єхидної зарозумілості, струмування якої я був відчув від того «Елвіса» надворі.

– Ми читали оповідання в школі, – поділився він, – там про те, як місцеві пожирають туристів, котрі приїздять після закінчення сезону.