Читать книгу 11/22/63 онлайн

56 страница из 325

– Френкі, це збіса нікуди не годиться, казати таке гостеві, – зауважив містер Анічетті. Але в той же час усмішка не полишила його обличчя.

– Та все гаразд, – заспокоїв я. – Я сам задаю учням це оповідання. Ширлі Джексон, правильно? «Літні люди»[52].

– Авжеж, воно, – погодився Френк. – Я його не зовсім утямив, хоча воно мені й сподобалося.

Я потягнув зі свого кухля, а коли знову поставив його (сідаючи на мармурову поверхню шинкваса, той видав приємно вагомий звук), не дуже-то й здивувався, побачивши, що він майже порожній. «Я міг би стати його шанувальником, – подумалось мені. – Хай йому грець, це пиво геть-чисто побиває “Моксі”».

Старший Анічетті видихнув клуб диму в бік стелі, де лопаті горішнього вентилятора ліниво потягнули його до закопчених сволоків.

– Ти викладаєш у Вісконсині, містере…

– Еппінг, – назвався я. Я був заскочений зненацька, тож навіть і не подумав про те, щоб вигадати собі фальшиве ім’я. – Зазвичай викладаю, але зараз у мене сабатикел[53].

– Це означає, що в нього річна відпустка, – пояснив Френк.