Читать книгу 11/22/63 онлайн

58 страница из 325

– Мушу вже їхати, якщо хочу вчасно зустрітися з друзями у Касл-Року.

– Ну, то обережніше на шосе 117, – сказав Анічетті. – Дорога там гидотна.

Це в нього прозвучало, як гид’дона. Такого суворого мейнського акценту я не чув уже купу років. І, раптом усвідомивши, що так воно фактично й є, я голосно розсміявся.

– Буду обережним, – кивнув я. – Дякую. І ще, синку. Щодо тієї Ширлі Джексон.

– Що, сер?

Це ж треба, сер. І жодного сарказму при цьому. Я все більше схилявся до того, що 1959-й був гарним роком. Таки був, попри сморід фабрики і сигаретний дим.

– Там нема чого втямлювати.

– Правда? А містер Марчент каже зовсім навпаки.

– За всієї поваги до містера Марчента, передай йому, що Джейк Еппінг каже, що іноді сигара – просто річ для куріння, а оповідання – це просто оповідання.

Він розсміявся.

– Передам! Обов’язково, завтра ж на третьому уроці!

– Добре, – я кивнув його батькові, жаліючи, що не можу йому сказати, що завдяки «Моксі» (котрого він у себе не тримає… поки що) його бізнес триватиме на розі Старого Люїстонського шляху та Мейн-стрит ще довго після того, як не стане його самого. – Дякую за кореневе пиво.