Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

3 страница из 89

– Господи! Як я рада тебе чути! – радісно промовила Валентина. – Я вже не знала, що й думати! Твій номер був недоступний, а коли випадково зустріла Маргариту Варфоломіївну і запитала у неї про тебе, то вона мені сказала, що не знає, де ти, і не бажає знати. Де ти була? Ти зараз у місті? Нам треба зустрітися!

– Зустрінемось і поговоримо, – відповіла Віталія.

Того вечора Віталія поспішила на зустріч із подругою у знайоме кафе поблизу ліцею, де колись працювала. Коли Валентина зайшла до приміщення, то кинулася в обійми подруги і ледь не розплакалася.

– Яка ти стала худюща! – промовила розчулено Валентина. – І все одно така ж гарна, як і раніше!

– А ти, Валечко, зовсім не змінилася! – зауважила подруга.

– Віточко, де ви були? – запитала Валентина, коли емоції від зустрічі їй вдалося вгамувати. – Ти з Родіоном чи як?

– Чи як, – сумно посміхнулася Віталія. – Ми були з Родею. Де? Ніколи не здогадаєшся! Ми жили в покинутому будиночку у Чорнобильській зоні.

– У зоні відчуження?! – Валентина здивовано поглянула на Віталію. – Чого вас туди занесло?