Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн
6 страница из 89
– Гаразд! Я згодна на будь-яку роботу, – погодилася Віталія.
– Віто, з мамою як ти?
– Ніяк, – Віталія стенула плечима. – Родіон ходив до неї, то мама навіть не поцікавилася, де я зараз, не дізналася мій номер телефону.
– Я б на твоєму місці поїхала до неї, поспілкувалася – мати все-таки.
– Покаятися? Впасти у ноги і просити пробачення? – Віталія сумно всміхнулася.
– Спробувати порозумітися.
Віталія нервово постукала пальцями по столу.
– Я спробую! – промовила вона. – А тепер твоя черга розповісти, як ти, як Назарчик.
Розділ 2
Віталії знову наснилися жахіття. Вона бачила тільце свого синочка у картонній коробці, коли коріння вишеньки почало швидко рости, впиватися у маленьке тільце.
– Ні! Ні! Не треба! Іванку-у-у! – закричала вона щосили і прокинулася у холодному поті.
Віталія важко дихала, у голові шуміло і гуло. Вона з зусиллям підвелася з ліжка, ногами намацала капці, почалапала на кухню, дістала з холодильника пляшку з холодною водою і зробила кілька ковтків. За вікном уже прокидалося місто і вирувало життя. Матусі поспішали відвести дітей до садочка.