Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

5 страница из 89

– І як? Відчули її? Вдихнули запах свободи у зоні відчуження?

У словах подруги Віталія відчула несхвалення і навіть легку іронію і зрозуміла, що не зможе Валентині відкритися і розповісти, як помилялися і яку ціну заплатили за ту омріяну й оманливу свободу.

– Ми вдихнули свободу, відчули її, забувши про те, що свобода – це ще й відповідальність, – із сумом промовила Віталія.

Валентина мовчала. Вона неквапливо допила каву, поставила чашку на стіл, подивилася на подругу.

– Віточко, ти зараз щаслива? Тобто ви щасливі разом? Дивлячись на тебе, цього не скажеш, – обережно зауважила жінка.

– Ми були щасливі, але… недовго.

– Ви розбіглися?

– Ні, Родя пішов на війну.

– Він зараз…

– Так, він сам прийняв таке рішення. Тож я тепер сама тут і без роботи, – сказала Віталія. – У відділі освіти сказали, що вакансій потрібно чекати ближче до нового навчального року.

– Слухай! Моя знайома, яка працює у дитячому садку вихователькою, десь за місяць іде у декретну відпустку, то, може, варто тобі спробувати? – запропонувала Валентина і дала адресу закладу. – Сходи напряму до завідувача, поговори з ним.