Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

2 страница из 77

Й ось Мстислав Борисович у Пересопниці.

Захвилювавшись, Радислава завмерлася на одному місці, відчуваючи, що не зможе навіть поворушитися від того хвилювання, що охопило її всю. Дивилася мовчки, як її покоївки прилинули до вікна, аби побачити нареченого господині своєї молодої, й самій так кортілося опинитися поряд їхніх допитливих голівок та визирнути з палацу, побачити нарешті того, про кого так багато думалося й мріялося. Але чомусь не змогла того зробити… не насмілилася чи перестрашилася невідомо й чого.

З задуми випурхнула, коли торкнулися її теплі руки мамки.

– Й чого, лебідонько моя, зажурилася?

Поглянула на Мокрину великими карими очима.

– Страшно мені раптом заробилося, нянечко… Чомусь страшно…

Мокрина посміхнулася.

– То буває… Але все минеться, лиш покличуть тебе батечко до зали й познайомлять з боярином твоїм.

Радислава посміхнулася, хоча страхи й не покинули її до кінця. Тепер мала вона лиш тільки чекати – чекати тої заповітної хвилини, коли батечко накажуть покликати її до великої зали, в котрій і мають зустрічати гостей. Чекати… Вона ж місяць перетерпіла того виснажливого чекання, й зараз декілька лиш хвилин того чекання видавалися для неї просто нестерпними.