Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

24 страница из 77

– Навіть і не намислюй втікати й полишати мужа цій вовчиці зголоднілій.

Радислава обійняла вірну подругу.

– Милашо, що мені робити?

– Зараз нічого. Вони потанцюють та і все. А потім вона піде до світлиці зі своїм мужем, а ти зі своїм. Коли ж весілля закінчиться, ви роз’їдетеся й всі ці веселощі закінчаться. Ти не розумієш, але ця жінка все це коїть для того, аби посварити тебе з мужем, аби вкрасти в тебе радість від найщасливіших днів у житті кожної жінки. Не звертай на неї уваги…

Радислава ледь не застогнала.

– Я не можу…

– Зможеш. Думай лиш об тім, що Мстислав Борисович тепер тобі вінчаний муж, ви належні один одному перед Богом та людьми й ніхто не може постатися між вами…

– Може. Бояриня Устинія світ Мелетіївна.

Миланія закотила очі догори.

– Ти просто неможлива. Сама собі біду нагукуєш.

Перемовляючись з подругою, Радислава ледь була дочекалася тої хвилини, коли музики змовклися й той небажаний для неї танок закінчився нарешті. Мстислав повернувся до неї, але вона відчула від нього котрусь прохолодність та відчуженість, мов не бажалося йому закінчувати той танок з дружиною свого брата. Устинія пішла танцювати зі своїм чоловіком, але Радислава з болем помічала, як спостерігає муж її за тою жінкою, як очі його слідкують за нею, за кожним порухом її та усмішкою повновидих рожевих вуст. І Радислава більш не могла того витримати.