Читать книгу Просто гра онлайн

13 страница из 86

– Якось поговорю, – зітхнула Наталія.

Зустрівшись незабаром з Іллею, Наталія так і не наважилася з ним поговорити.

«Наступного разу», – вирішила вона.

За кілька днів закохані знову зустрілися, прогулялися вечором вулицями міста, але Наталія знову нічого не сказала Іллі.

– Ти чимось стурбована? – запитав він, помітивши, що дівчина геть розгублена та невесела.

– Ні! Ти що?! Тобі здалося, – поспішила вона його заспокоїти й одразу себе вилаяла за нерішучість. – Ілле, приходь до мене завтра по обіді.

– Куди до тебе? Додому?! – здивувався він.

– Так! Подивимось по відаку новенький бойовик, – запропонувала дівчина.

Ілля жодного разу не переступав поріг будинку Дубовиків, і пропозиція Наталії його здивувала.

– До тебе? – вкотре перепитав він.

– Так! Тобі ж подобаються бойовики?

– Із Джекі Чаном?

– Ага!

– Подобаються… А як твої…

– Їх не буде вдома.

– То, може, щось з еротики подивимося? – Ілля посміхнувся і підмигнув.

– Обійдешся!

Ілля переступив поріг великого двоповерхового будинку Дубовиків і завмер. Порівняно з тісною двокімнатною квартирою в хрущовці, де він проживав з мамою, простора вітальня з каміном, високою стелею й широкими вікнами здалася йому занадто великою. Юнак стояв, тупцював на місці, розгублений, немов потрапив у райське містечко, де все вишукане, дороге, чисте до блиску, так що навіть страшно ступити вперед.