Читать книгу Просто гра онлайн

8 страница из 86

– Ти хочеш сказати, що вони тебе сватають за того окулярника Володю?

– Не зовсім так, – знітилася Наталія, – але… Та ну його! Хочеш я тобі подарую свою жовту футболку?

– Ні, не хочу! Тітка Алла все одно мене у ній побачить.

– І що з того? Я скажу, що поставила на футболці пляму, яка не відіпралася, тому й віддала тобі.

– Я не хочу, щоб ти мені щось дарувала.

– Чому?!

– Ти мене пригощаєш чимось смачненьким або даруєш щось перед тим, як будеш ночувати в мене з Іллею. Виходить, що я беру з тебе плату за нічліг? Я так не хочу, Нато!

– Я ж від душі!

– І взагалі, Наталочко, ти розумієш, що мене підставляєш? Я навіть уявити боюся, що буде, якщо твої батьки дізнаються, що я дозволяла вам у нас ночувати, коли моєї матері не було, ще й до цього брехала їм.

– Не переймайся! Якщо дізнаються, я удар візьму на себе. Обіцяю!

– А я буду брехухою!

Наталія сіла поруч, обняла подругу за плечі.

– Моя хороша! На кого ж мені покластися, як не на тебе? – промовила вона, погладжуючи її худеньке плече. – Скажеш мені, коли твоя мама поїде на дачу з ночівлею?