Читать книгу Просто гра онлайн

74 страница из 86

Охоронець хмикнув.

– Учора ти мені дав кошти в борг, але я їх додому не доніс! – видихнув Ілля.

– Я мав за тебе нести кошти? – Латиш невдоволено скривив рота в скептичній посмішці.

– Ти дав – ти і забрав!

– Не розумію!

Латиш припинив усміхатися.

– Я йшов від тебе, коли за мною одразу рушили твої братки! Вони мене оглушили за гаражами й відібрали всі гроші! Латише, усі говорять, що ти справедливий, а виявляється, ти підлий! Навіщо ти так зі мною? Спочатку дав потримати бакси, а за мить послав своїх головорізів, щоб вони їх відібрали й повернули тобі? Це називається порядністю?! – Ілля на мить забув навіть, із ким розмовляє.

Латиш стиснув кулаки, так що на них кісточки побіліли.

– Ти… базар фільтруй! – скрикнув він гнівно і підвівся. – Ніхто, запам’ятай, гнидо, жодного разу не смів звинуватити мене в непорядності!

– А як це називається?! – не вгамовувався Ілля. – Дав – забрав!

– Це не мої хлопці!

– А як ті громили дізналися, що я йду з великою сумою?!

– Якщо клепки в голові немає, то я не винен! Сам ішов?