Читать книгу Просто гра онлайн

72 страница из 86

– Я турбуватимусь за тебе.

– Усе буде добре! Цього разу зі мною буде не три-чотири хлопці, а ціла бригада надійних людей, – заспокоїв дружину Латиш. – Мене не буде вдома, напевно, з місяць.

– Так довго?!

Марго звикла до від’їздів чоловіка. Латиш час від часу від’їжджав, проте дружина не мала звички допитуватися, де він був і з ким. Марго знала, що є речі, про які їй краще не знати, і була вдячна за це чоловікові. В одному вона була впевнена: Ярик її ніколи не зраджував, бо кохав.

– Місяць не такий вже й тривалий термін. До того ж телефонувала мама, вона дуже хоче тебе бачити, тож можеш поїхати до неї й пожити там кілька днів, – сказав Ярослав.

– Я й сама збиралася до Ядвіги Армандівні, тож із задоволенням поїду!

– Твій улюблений синій «форд» у твоєму повному розпорядженні! До речі, якщо все у нас вийде, я зроблю тобі подарунок!

– У мене вже кілограм золотих прикрас, з них я ношу лише кілька, – зауважила Марго.

– Я не сказав, що подарую тобі блискучу нову цяцьку, – посміхнувся Ярослав. – Дружина Латиша має їздити принаймні на «БМВ».