Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн

59 страница из 95

Зізнаюся, я не надто журилася, хоча кращого чоловіка, ніж Роберт, не варто було й бажати. Він був ніжний, ласкавий і привітний зі мною, я ж його так і не полюбила. Його старший брат, завжди бувши в мене перед очима, поки ми жили в провінції, залишався для мене довічною приманкою. Виконуючи подружній обов’язок, я постійно уявляла себе в його обіймах, учиняючи подумки перелюб. Такий був мій гріх. Я не могла ставитися до коханця, що покинув мене, як сестра, чого він вимагав від мене. Щосили я стримувала себе, аби не кинутися в його обійми, коли він заходив до нас у якійсь абсолютно безневинній справі або щось запитати.

Ще за життя сера Роберта він одружився. На той час ми вже переїхали до Лондона. Ми отримали запрошення на весілля; мій чоловік поїхав, а я, удавши хвору, залишилася вдома. Мені було б нестерпно бачити коханого з іншою жінкою, хоча я твердо знала, що більше ніколи він не буде моїм.

І ось я залишилася сама на світі: ще досить молода і, як усі навколо казали мені, гарна жінка. У мене був скромний статок, і я знала собі ціну. До мене залицялись заможні чоловіки, а особливо наполегливо один торговець сукном. Я дружила з його сестрою, і після смерті чоловіка, щоб не відчувати себе самотньою, переїхала до їхнього великого будинку. Там я жила безтурботно і постійно крутилася в приємному товаристві. Сестра купця, шибайголова й веселунка, виявилася далеко не такою суворою щодо чесноти, як здавалося на початку нашого знайомства. Вона ввела мене до розгульної компанії; в будинку нерідко бували молоді чоловіки, і багато хто з них прагнули познайомитися зі мною – «гарненькою вдовицею», як мене називали. І вона потурала цьому, щоб їм догодити. Я обзавелася купою шанувальників, однак від жодного з них не отримала чесної пропозиції.