Читать книгу Мюнхен онлайн

46 страница из 98

Дівчина натисла на важіль каретки й витягла наполовину готовий документ.

– Скільки копій?

Голос у Джоани був «знаючий», діловий. З неї вийшла б чудова подруга для Памели.

Г’ю примостився на краєчку її столу:

– Три. Розберете його почерк?

– Так, але, якщо продиктуєте, вийде швидше.

Вона заклала папір і копірки й стала чекати, коли він почне.

«Завтра збереться парламент, і мені належить дати повний звіт про події, що привели до нинішньої тривожної та критичної ситуації…»

Леґат узяв самописку.

– Вибачте, тут має бути «про події, які привели…» – Він зробив позначку в оригіналі й продовжив: «Це жахливо, немислимо й безглуздо, що нам доведеться рити траншеї та приміряти протигази через чвари в якійсь далекій країні між народами, про які ми нічого не знаємо…»

Г’ю спохмурнів. Друкарка перестала набирати текст і подивилася на нього. Обличчя її під макіяжем спітніло. З’явилися крапельки над верхньою губою, змокріла спина блузи. Він уперше помітив, що вона гарненька.

Джоан роздратовано запитала:

– Щось не так?