Читать книгу Мюнхен онлайн

47 страница из 98

– Ця фраза. Я в ній не впевнений.

– Чому?

– Вона звучить трохи зневажливо.

– Але ж він має рацію! Так думає більшість людей. Нас не стосується, що одна група німців бажає приєднатися до іншої групи німців, – вона нетерпляче перебігла пальцями по клавішах. – Годі, містере Леґате… Ви ж не прем’єр-міністр.

Він несамохіть розсміявся:

– Це так, дяка Богу! Гаразд, продовжуємо.

Вона закінчила за п’ятнадцять хвилин. Додрукувавши, витягла останню сторінку, розклала усі три примірники й поєднала їх скріпками. Леґат перевірив верхній примірник. Жодної друкарської помилки.

– Скільки тут слів, на вашу думку? – запитав він.

– Приблизно тисяча.

– Отже, виступ займе хвилин вісім. – Г’ю встав. – Дякую!

– Звертайтеся. – Навздогін йому вона гукнула: – Я слухатиму.

Г’ю ще не дійшов до дверей, а Джоан уже друкувала щось інше.

◾

Леґат квапливо піднявся сходами й пішов коридором особистого секретаріату. Коли він підходив до дверей приймальні, з’явився Клеверлі. Схоже, йому потрібна була найближча вбиральня.

– Що сталося з вашими записами на зустрічі ПМ з начальниками штабів?