Читать книгу Мюнхен онлайн

70 страница из 98

Пауль сказав англійською:

– У мене термінове послання з рейхсканцелярії, яке я маю подати до власних рук послові або першому секретареві.

– Авжеж. Ми на вас чекали.

Хартманн увійшов за ним, піднявся на другий поверх до імпозантної приймальні заввишки на два поверхи, з овальним скляним дахом. Спорудив будівлю в минулому столітті один знаменитий залізничний магнат, який незабаром збанкрутував. Скрізь панувала атмосфера бучного несмаку: не одні, а двоє сходів з порцеляновими балюстрадами вели нагору попід протилежними стінами й зустрічалися в центрі. Лівим прольотом з легкістю Фреда Астера спускався високий худорлявий чоловік – денді в смокінгу з червоною гвоздикою в петельці. Він палив сигарету в жадитовому мундштуку.

– Добрий вечір! Гер Хартманн, якщо не помиляюся?

– Добрий вечір, ваша величносте. Це я. У мене відповідь фюрера прем’єр-міністрові.

– Чудово.

Британський посол узяв конверт, швидко витягнув три машинописні сторінки і, не сходячи з місця, почав читати. Очі його швидко бігали по рядках. Довгасте обличчя з обвислими вусами, що й без того було позначене меланхолію, витяглося ще дужче. Посол щось бурмотів. Закінчивши, він зітхнув, знову тицьнув мундштук у зуби й підняв очі догори. Дим сигарети був духмяний, турецький.