Читать книгу Мюнхен онлайн

69 страница из 98

Не знаючи, що відповісти, Хартманн підкинув руку:

– Хайль Гітлер!

– Хайль Гітлер! – машинально відгукнувся Зауер. Але потім пильно подивився на співрозмовника. – Хіба вам не належить бути в британському посольстві?

– Саме туди йду.

Хартманн збіг по останніх східцях і поквапився до головного входу.

Зауер навздогін йому гукнув:

– Бога ради, Хартманне, не баріться! Доля рейху на кону…

Пауль був уже на вулиці й віддалявся від будівлі. Йому ввижалося, ніби Зауер біжить за ним, окликає, вихоплює пістолет, наказує зупинитися й вивернути кишені, знаходить записник. Пауль наказав собі заспокоїтися. Він третій секретар Англійського департаменту, відповідальний, зокрема, за переклад. Наявність у нього копії офіційного листа британському прем’єр-міністрові, що в будь-якому випадку опиниться в Лондоні менше ніж за годину, навряд чи зрада. Він щось придумає. Як і в усіх інших ситуаціях.

Він подолав п’ять дуже вичовганих камінних сходинок до входу до британського посольства. Інтер’єр великого портика освітлювався однією тьмяною лампочкою. Залізні двері були замкнені. Він натиснув на кнопку й почув десь усередині будівлі дзвінок. Звук завмер. Така тиша! Вона панувала навіть у найбільш фешенебельному з великих берлінських готелів «Адлоні», що стояв на протилежному боці вулиці. Здавалося, усе місто затамувало подих. Аж от відсунулися засувки та клацнув замок. З-за дверей з’явилася голова молодої людини.