Читать книгу Право на вбивство онлайн

65 страница из 92

У кишені куртки Єгор носив його згорнутим у кілька разів, тож тепер папір виглядав зім’ятим.

Женя зовсім не здивувався, що Скляр проігнорував його останнє зауваження. Єгор рідко говорив про власні проблеми.

– Ознайомився, – кивнув Кир’ях, відставляючи каву подалі й зосереджуючись на роботі. За свій майже тридцятирічний стаж оперативника він привчився миттєво перемикатися з розслабленого стану в робочий і навпаки. – Не надто багато, але і не мало, як то кажуть. Принаймні хоч щось. Вчора ми взагалі навіть не знали, хто наш вбитий і чим займався. А що ти вчора довідався?

Скляр відмахнувся:

– Не надто багато. Скидається на те, що дівчини в нього немає й що жив він доволі нудно: жодних гулянок вдома, друзі навідувалися не надто часто. Один із сусідів прийде сьогодні на тринадцяту, щоб скласти фоторобот приятеля, якого він час від часу бачив з Павелківом. Необхідно встановити його особу.

– А що на роботі розповіли?

– Ні-чо-го, – промовив по складах одне з найнеулюбленіших слів на службі. – Працював сумлінно, у конфлікти не вступав, з усіма в гарних відносинах, проте друзів на роботі не мав. За словами колег, мав дівчину (таку собі Юлю), з якою давно розійшовся. Останнім часом найбільше спілкувався з університетським приятелем, та вони не мають його контактів. Ім’я Кирило. Думаю, це той самий, про кого згадував сусід жертви.