Читать книгу Княгиня Острозька онлайн
11 страница из 63
Грюкіт дверей вихопив Катажину Косцелецьку з її марева. Вона розплющила очі й збагнула, що король щойно покинув ложницю. Катажина підвелася, вдягнула шовкову накидку, підійшла до вікна й глянула в небо. У цю мить вона ясно бачила, як облітають не на щастя її зорі, як вони сипляться під ноги сумними янтарями мрій і як безборонно, неначе осінній лист, опускаються додолу її крила.
Частина 1
За шлаєром[4] щастя
1. Час для наречених
– Алоїзо! Ти ще досі не затягла мій корсет. Скільки можна чекати?
– Я поралася біля ваших спідниць, пані.
– Ти довго пораєшся. Давай спершу корсет.
– Ви завжди робили навпаки, пані.
– Сьогодні – не «завжди», Алоїзо. Неси швидше панчішки.
Поки Алоїза виймала зі скрині панчішки, Беата визирнула з вікна. Був ясний зимовий день, коли не тільки сонце, але й сніг, мов потовчене дзеркало, разив очі. Дахи Вавеля вигравали сліпучими блискітками, наче світ одягнувся у срібну весільну парчу. «Нарешті цей день настав! Сьогодні, третього лютого, вона, Беата Косцелецька, стане княгинею Беатою Острозькою!»