Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

8 страница из 63

– Пробачте, найясніший пане! Знаю про ваш сум, – поклала руки на його плечі й прихилила до них голову.

Після короткої мовчанки, яка видавалася вічністю, Катажина наважилася заговорити про те, що виїдало її зсередини:

– Знаю, що скоро до Кракова прибуде герцогиня Міланська, принцеса неаполітанська Бона Сфорца д’Араґоні з роду Медічі – майбутня королева, – не підводячи очей на короля, мовила Катажина. – Коли вона прибуде, ви не покинете мене, правда?

Метреса не почула відповіді.

Думка про майбутню дружину короля вже кілька місяців гарцювала в Катажининій душі й розбурхувала неспокій. «Кажуть, на гербі Сфорци – дракон. І Бона теж – дракон у людській подобі», – шепталися про неаполітанку при дворі. На тридцять літ молодша від свого володаря. Волосся – золоте руно, вуста – пелюстки троянд, очі – лава Везувію. Чи зможе тепер вона, Катажина Косцелецька, втримати серце й ложе короля, коли всі козирі на боці молодої запальної італійки? Попередня дружина була для Сиґізмунда тишею. Катажині це грало на руку. Стільки років ніщо не було на заваді метресі чекати у ложниці на короля, щоб піднести йому на таці принадних рук яблуко спокус. Тоді вона знала, що шлях до серця володаря ще довго вестиме його в сади її принад.