Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

51 страница из 63

– Славний і міцний наш замок, Беатко! – щоразу повторював Ілля, коли дивився на дужі мури. – Тепер ти його володарка.

На браму замку споглядала могутня оборонна споруда – кам’яна вежа з бійницями і складами зброї й амуніції, лицарських панцирів, одягу, кінської збруї та «скарбницею мінованою», де коштовними нажитками були й книги. У цейхгаузі[23] замку зберігали порох, олово, селітру, сірку, гаківниці та різного калібру й розмірів гармати. Комори тріщали від запасів квасу, меду, борошна, м’яса, різних овочів, фруктів, хмелю, оцту, воску, квашеної капусти. Попри мури тулилися помешкання придворних, челяді, кузня, конюшня, літня кухня із замковою пекарнею, за ними – сад.

До одного з мурів у глибині двору прилягала вежа Мурована у три яруси з глибоченною кам’яною студнею (подейкували, що там крилися від некняжого ока підземні палати і була таємна лазівка, через яку можна втекти аж далеко за Острог). Біля неї – зимова кухня, кімнати для слуг. На верхньому ярусі, куди знадвору вели високі дерев’яні сходи, була врочиста зала для прийомів, важливих розмов, концертів та вишуканих зустрічей із князями, відомими містянами. (У разі нападу ворога сходи завжди можна було зруйнувати. Тоді до вежі вже ніхто не міг доступитися.) Від неї відходили робочий кабінет князя, його покої, канцелярія та гостьові кімнати. На самісінькій горі – княжі покої з терасами. Світлиці, зали, галереї, каміни в білому камені, печі в зелених та голубих кахлях, ліхтарі та канделябри в сріблі й золоті, вікна у венеційському склі. На порозі – гостинність, у кожній дещиці й великості – маєстат княжого роду.