Читать книгу У затінку земної жінки онлайн

22 страница из 65

– Мам…

Жанна відволіклась і подивилася на дочку. Варя стояла в тазику й мружилася під струменем води.

– Що, доцю?

– А я отримала дванадцять за твір. Пам’ятаєш, про осінній сад? Це ще минулого тижня було… У п’ятницю. Тому ти й не помітила оцінки в щоденнику.

– Правда? – перепитала, здивована, що дочка не похвалилась, як тільки повернулася додому. Варя зазвичай ділилась усім й одразу. Відкрита й щира дівчинка не вміла ховати почуття в собі.

– Моя розумниця, – усміхнулась і мимоволі пригадала її трирічною. Ванна, до країв наповнена пінкою, у дитячих рученятах гумове качатко. Його подарували колеги з редакції одразу після Вариного народження. Зараз донечці сім, виповнилось у вересні, вона перейшла до другого «нушівського» класу, любить читати, пише твори, а купається у звичайному емальованому тазику. Що ж, вочевидь, саме так виглядає їхнє з Максимом фіаско.

– Мам…

Жанна розсіяно кивнула.

– А Валентина Іванівна сказала, що моя англійська без-до-ган-на. – Дочка спробувала навіть передати інтонацію вчительки, старанно промовляючи останнє слово по складах, і Жанна нарешті здогадалася, що її дівчинка, як уміє, намагається втішити маму. Збирає хороші новини про свої дитячі успіхи й намагається бодай якось поліпшити настрій, коли опиняється сам на сам.