Читать книгу Острів Дума онлайн

106 страница из 232

– Якщо ти маєш на увазі обручку, то я її помітив. Якщо це не виграш з автомату за двадцять п’ять центів, то прийми мої вітання. Лін уже знає?

– Так.

– А твоя мати?

– А ти сам як гадаєш, тату?

– Гадаю… ні. Тому що вона зараз заклопотана дідусем.

– Дідусь – то не єдина причина, чому я тримала обручку в своєму гаманці весь час, поки була в Каліфорнії – щоправда показала там її Лін. Більш за все я хотіла показати каблучку тобі першому. Щось не так?

– Ні, люба, це зворушливо.

Так, я справді почувався зворушеним. Але я також непокоївся за неї, і не лише тому, що двадцять їй має виповнитися тільки через три місяці.

– Його звуть Карсон Джонс, а ще він навчається на богословському факультеті – ти можеш у таке повірити? Я кохаю його, тату, я дуже його кохаю.

– Це чудово, люба, – сказав я, відчуваючи, як жах повзе вгору мені по ногах.

«Тільки не кохай його аж надто дуже, – думав я. – Не занадто дуже. Тому що…»

Вона уважно подивилася на мене, і її усмішка зів’яла.

– Що? Що не так?

Я забув, яка вона кмітлива, як швидко вміє читати в мене по очах. А хіба любов не випромінює власну психічну енергію?