Читать книгу Острів Дума онлайн

107 страница из 232

– Нічого, мила. Просто трохи розболілося стегно.

– Ти прийняв свої заспокійливі пігулки?

– Звичайно… Я потроху їх зменшую. Планую зовсім відмовитися від них у січні. Зроблю собі такий подарунок на Новий рік.

– Тату, це чудово!

– Хоча новорічні рішення прийнято порушувати.

– Ти не такий. Ти робиш усе, що вирішив зробити, – насупила брови Ілса. – Цього якраз не любила в тобі мама. Гадаю, вона тобі заздрила.

– Кохана, розлучення вже трапилося. Не приймай нічийого боку, окей?

– Ну, я розповім тобі ще дещо, – сказала Ілса, підібравши губи. – У Палм Дезерті вона страшенно часто зустрічається з певним сусідом. Каже, ніби вони просто ходять разом на каву, бо симпатизують одне одному – мовляв, Макс утратив свого батька минулого року, і Максові дуже подобається дідусь, і бла-бла-бла – але я бачу, як вона дивиться на нього, і я… ні… зроби щось! – Губи в неї майже щезли, і я подумав, що вона зараз виглядає точнісінько, як її мати. Наступна думка виявилася на диво втішливою: гадаю, з нею все буде гаразд, гадаю, якщо навіть цей святий Джонс піддурить її, з нею все’дно все буде гаразд.