Читать книгу Острів Дума онлайн

109 страница из 232

Ні, не тому, що Карсон Джонс був схожий на чоловіка, якого я намалював у передріздвяний вечір. До цього я був готовий, готовий з тієї миті, як побачив весело сяючий перстеник на Ілсиному пальці. Я був шокований тим, що мій малюнок виявився майже точнісінькою копією фото. Так, ніби замість прищепити до краю мого мольберта фотографію софори, морської лаванди чи падубу, я був причепив туди саме оцей знімок. Він стояв у джинсах і зношених жовтих черевиках, які я спромігся точно відтворити; його темно-русяве волосся прикривало вуха і лоба; в руці він тримав книжку, і я знав, що то Біблія. Найпромовистішою була майка «Мінесота Твінз» з номером 48 зліва на грудях.

– Хто грає під 48 номером і як ти натрапила на фана «Твінзів» у Брауні? Я гадав, там царство «Ред сокс»[45].

– 48-й номер – це Торії Гантер, – відповіла вона, глянувши на мене так, ніби я був найтупішим у світі йолопом. – Там у центральному студентському клубі стоїть величезний телевізор, тож я якось зайшла туди в липні, коли «Шкарпетки» грали з «Близнюками». Там було повно народу, хоча йшла літня сесія, але тільки на мені й Карсоні були символи «Близнюків» – він був у їхній майці, а я в кашкеті. Тож, зрозуміло, ми сіли поряд, ну й…