Читать книгу Острів Дума онлайн

216 страница из 232

– Фрімантл, – назвався я, – Едґар Фрімантл.

Я приєднався до них біля ігрового столу, вона подала мені руку. М’язів на ній не відчувалося, але була вона, як і її ступні, доволі великого розміру. Мистецтво привітання вона не забула, бо потисла мою долоню якомога міцніше. Під час нашого рукостискання вона дивилася на мене зі щирою цікавістю. Мені сподобалося, як спокійно вона визнає слабкість своєї пам’яті. І хай там який у неї Альцгаймер, але сам я затинався розумом і язиком куди більше за неї.

– Приємно познайомитися, Едґаре. Я бачила тебе раніше, але не пригадаю коли. Згадаю потім. Велика Ружа! Класно звучить!

– Мені подобається мій будинок, мем.

– Добре. Я вельми рада, що він тебе задовольняє. Знаєш, це мистецький дім. Едґаре, ти ж художник?

Вона дивилася на мене своїми простодушними синіми очима.

– Так, – промовив я найперше і найлегше та, либонь, це й було правдою. – Гадаю, що так.

– Безумовно, ти художник, золотце. Я одразу це зрозуміла. Я хочу якусь з твоїх картин. Ваєрмен узгодить із тобою ціну. Він і юрист, і прегарний кухар, він тобі про це казав?