Читать книгу Острів Дума онлайн

220 страница из 232

– Чекають, коли можна знову зайти, так… – Але тут вона обернулася до Ваєрмена, і я побачив зовсім іншу жінку, злякану. – Я знову назвала тебе неправильним ім’ям.

– Усе гаразд, міс Істлейк, – промовив він, цілуючи западину на її тімені з такою ніжністю, що я не міг втриматись від захоплення ним.

Вона посміхнулася до мене. Немов сонце визирнуло з-за хмари.

– Оскільки він по сю пору звертається до декого тут на прізвище, той дехто знає… – Але тут вона розгубилася, її посмішка почала тремтіти. – Той знає, що…

– Час дивитися Опру, – проголосив Ваєрмен, узявши її за руку. Разом вони розвернули її ходунок від ігрового столу, і вона почала з дивовижною швидкістю чалапати до дверей у дальнім кутку кімнати. Він, пильнуючи, йшов поряд.

У її «телевізорній кімнаті» панував великий «Самсунг» з пласким екраном. У протилежному кінці була стійка з дорогим звуковим обладнанням. Усе це я ледь окинув оком, прикипівши очима до взятого в рамку етюду на стіні понад полицями з компакт-дисками, і на кілька секунд забув, що треба ще й дихати.