Читать книгу Острів Дума онлайн

215 страница из 232

На одному кінці столу стояла модель будинку. Отого типу, що з колонами. Згадайте маєток Тараз «Відлетілих за вітром» і матимете уявлення. Чи уйаавлення, якщо промовити це на манер Елізабет. Навкруг нього розташувалося з десяток статуеток. Диспозиція виглядала на диво церемонною.

– Авжеж, усі тут, – погодився Ваєрмен.

– І школа! Подивися, як я розставила учнів біля неї! Іди-но поглянь!

– Я подивлюся, але ж ви знаєте, як я не люблю, коли ви піднімаєтеся без мене.

– Мені не хотілося гукати тебе по вокі-токі. Я почуваюся чудово. Іди-но подивися. І хай твій новий друг також подивиться. О, я знаю, хто ти. – Вона посміхнулася, поманивши мене пальцем. – Ваєрмен мені все про тебе розповідає. Ти новий мешканець Лососевої мизи.

– Він називає цей будинок Великою Ружею, – сказав Ваєрмен.

Вона засміялася. Прокуреним сміхом, що перейшов у кашель. Відтак поточилася, і Ваєрмен поспішив підтримати її. Міс Істлейк, здавалося, не звернула уваги ані на свій кашель, ні на реакцію Ваєрмена.

– Мені подобається! – проголосила вона, прокашлявшись. – Так, золотце, мені подобається нова назва! Підходь, подивишся, як я аранжувала школу, містере?.. Я певна, що чула твоє ім’я, але воно десь вискочило, таке часто трапляється, ти містер?..