Читать книгу Острів Дума онлайн

212 страница из 232

– Одного дня, мучачо, – сказав Ваєрмен, вказуючи на корт, повз який ми проходили, і уповільнив темп, щоб я не відставав. – Ми разом з тобою… Я заради тебе битиму легесенько, просто поперекидуємося, бо я так скучив помахати ракеткою.

– Це буде плата за те, що ти подивишся на мої картини?

Він усміхнувся.

– Я маю ціну, але це не вона. Скажу пізніше. Давай, заходь.

ІІІ

Ваєрмен провів мене крізь задні двері, через притемнену кухню з білими поверхнями робочих острівців і величезною піччю «Вестингауз», а там і в наповнений шерхотами інтер’єр будинку, що сяяв темною деревиною – дуб, горіх, тик, кипарис, палісандр. Так, це беззаперечно був Паласіо в старому флоридському стилі. Ми проминули одну – з заставленими книжками стінами – кімнату, де в кутку стояв справжній лицарський обладунок. Бібліотека межувала з кабінетом, в якому на стінах висіли картини – не нудні олійні портрети, а яскраві абстрактні речі, була навіть парочка вивертаючих очі оп-артових[90] робіт.

Нас рясно облило світлом, ніби білим дощем, коли ми проходили центральний хол (Ваєрмен ішов, я шкутильгав), і я зрозумів, що, попри всю грандіозність маєтку, це лише помпезний сутичок – коридор, яким зазвичай з’єднують частини старіших і простіших флоридських помешкань. Цей стиль, майже завжди втілюваний з використанням деревини (інколи обрізків), а не каменю, навіть має власну назву: «флоридський крекер».