Читать книгу Острів Дума онлайн

31 страница из 232

Він засміявся й вилив решту «Grain Belt» собі в кухоль.

– Я хочу, щоб ти передав їй мою пропозицію, – сказав я. – Якщо вона їй сподобається, деталі ми узгодимо пізніше. Вирішення проблеми власними силами. Не потрібні нам ніякі юристи.

– Ви серйозно, Едґаре?

– Цілком. Ти зробиш генеральний звіт, щоб ми отримали остаточні цифри, з якими будемо працювати. Ми поділимо здобич на чотири долі. Вона забере 75 %, це три долі – для себе й дівчаток. Я візьму решту. Щодо самого розлучення… ну, Міннесота не найубогіша з провінцій, після сніданку ми поїдемо в Бордерс і купимо там книжку «Розлучення для тупаків».

Він здивувався:

– А така книжка справді існує?

– Я поки що не з’ясовував, але якщо її нема, я з’їм твою сорочку.

– Я вважав, що правильно ця приказка буде – «з’їм свої шорти»[21].

– А я хіба не так сказав?

– Та це не грає ролі. Едґаре, така угода знищить ваш статок.

– Ось що я скажу тобі: це мені до сраки. Чи, якщо бажаєш, до сорочки. Мені не байдужа доля компанії, і компанія зараз у повнім порядку, нею керують люди, які розуміються на своїй справі. А щодо статку, то я пропоную лише виключити з наших стосунків егоїзм, котрий зазвичай дозволяє адвокатам злизувати з торта весь крем. Там, якщо ми будемо розсудливими, вистачить нам усім.