Читать книгу Острів Дума онлайн

27 страница из 232

– А відтоді?

Я подумав, чи не збрехати – не хотілося виглядати абсолютно зацикленим на роботі ішаком, – проте схилився до правди. Однорукий мусить намагатися говорити правду завжди, де це можливо. Це не Ваєрмен так каже, це я так кажу.

– Ні.

– Займися цим знову, – порадив Камен. – Тобі знадобляться загороди.

– Загороди? – перепитав я здивовано.

– Так, Едґаре. – Він виглядав здивованим і трохи розчарованим моєю неспроможністю второпати зовсім просту думку. – Огорожі проти ночі.

VI

За якийсь тиждень до мене знову завітав Том Райлі. Тоді вже листя змінювало колір і, пам’ятаю, розвішували плакати до Гелловіну у «Вол-Марті», де я купляв альбом для малювання – вперше після коледжу… Та де там, либонь, уперше після школи.

З того візиту мені найбільш запам’яталося, яким зніяковілим, непевним виглядав Том.

Я запропонував йому пива, й він радо пристав на цю пропозицію. Коли я повернувся з кухні, він роздивлявся мій малюнок пером і тушшю – силуети трьох пальм на тлі безкрайньої води, а на передньому плані зліва трохи виступає краєчок критої веранди.