Читать книгу Острів Дума онлайн

32 страница из 232

Він допив пиво, не відводячи від мене очей.

– Іноді я сам себе питаю, чи та сама ви людина, з якою я працював усі ці роки, – промовив він.

– Та людина загинула в пікапі, – відповів я.

VII

Пам погодилася на мої умови, і, гадаю, замість угоди, вона була б готова прийняти мене назад, якби я їй запропонував – такий вираз промайнув на її обличчі, ніби промінь сонця зблиснув посеред похмурого дня, коли ми за обідом обговорювали деталі. Та я не запропонував. Подумки я вже був у Флориді, у штаті-притулку для молодят та присмертних старих. І гадаю, у самісінькій глибині свого серця навіть Пам розуміла, що так буде найкраще, розуміла, що чоловік, котрого виколупали з його розчавленого «доджа» з розплющеною сталевою каскою на голові, схожою на жерстянку з-під котячого харчу, розтоптаною чиєюсь ногою, не міг бути тим самим, що сідав у той пікап. Моє життя з Пам і з дівчатками, і з будівельною компанією добігло кінця; більше не було чого з’ясовувати. Проте залишалися двері. На одних був напис «САМОВБИВСТВО» – погана пропозиція, як доводив доктор Камен. За іншими пропонувався «ОСТРІВ ДУМА».