Читать книгу Острів Дума онлайн

90 страница из 232

V

Наступного вечора я малював вечірню зорю за допомогою пучків дикого проса, і яскраве помаранчеве сяйво крізь зелень перетворило горизонт на лісову пожежу. Через день я спробував пальми, але з того не вийшло нічого гарного, лиш тільки чергова банальщина, я ніби наживо побачив і почув гавайських дівчаток, танцюючих під дзенькання укулеле. Далі я посадовив на обрій велику стару мушлю, і сонце сяяло навкруг неї, мов корона, а в результаті – принаймні в мене – тілом ніби мурашки поповзли. Цю картину я повернув лицем до стіни, вирішивши, що коли подивлюся на неї вранці, вона втратить свою магію, але вона не втратила. Принаймні для мене.

Я сфотографував її цифровою камерою і додав знімок до імейла. Те послання породило листування, яке я роздрукував і поклав роздруківку до теки:

ЕФрі19 до Камена, док. 10:14 9 грудня Камен: я вже казав, що знову малюю. Це ваша провина, отже, найменше, чим ви можете зарадити, – це поглянути на прикріплену тут картинку і висловити свою думку. Це вид із мого тутешнього дому. Не щадіть моїх почуттів. Едґар Камен, док. до ЕФрі19 12:09 9 грудня Едґар: я думаю тобі покращало. ДУЖЕ. Камен P.S. Картинка справді чарівна. Схоже на невідому роботу Далі. Ти вочевидь на щось натрапив. Якого воно розміру? ЕФрі19 до Камена, док. 13:13 9 грудня Не знаю. Велике, напевне. ЕФ Камен, док. до ЕФрі19 13:22 9 грудня Тоді рий глибше! Камен