Читать книгу Острів Дума онлайн

93 страница из 232

РИЙ ГЛИБШЕ – настановляв Камен, і саме великими літерами. Я мав підозру, що, поїхавши зараз звідси, я натомість усе вб’ю. Я зможу повернутися на острів Дума, але це не гарантувало, що я поверну собі цей драйв. Прогулянки, картини. Одне живилося іншим. Я не розумів як саме, але не відчував і потреби зрозуміти.

Та була ще Ілса: «Скажи так. Заради мене». Вона знала, що я так і зроблю, і не тому, що була моєю улюбленицею (гадаю, Лін про це також знала), а тому, що завжди задовольнялася найменшим і так рідко про щось просила. І тому що, слухаючи запис її голосу на автовідповідачі, я згадав, як вона почала плакати в той день, коли вони з Меліндою приїхали на озеро Фален, як тулилася до мене й питалася, чому в нас не може знову стати все, як було. «Тому що так не буває», – здається, відповів я, хоча, можливо, за пару днів щось вирішиться… чи щось доволі схоже на це. Дев’ятнадцятирічній Ілсі, либонь, уже запізно було святкувати останнє дитяче Різдво, але вона заслуговувала на ще один вечір у колі родини, в якій виросла. Те саме стосується й Лін. Вона значно краще пристосована до життя, але ось знову летить додому з Франції, і це для мене таки щось означає.