Читать книгу Острів Дума онлайн

95 страница из 232

Я не сказав цього моїй дружині, котра спочатку трималася, а потім вибухнула слізьми.

– Йому призначили хіміотерапію, але мама каже, що там певне вже почалися метас… месас… о, як воно, те гадське слово, я стаю вже схожою на тебе! – А потім, не перестаючи рюмсати, але присоромившись: – Вибач, Едді, це так жахливо.

– Та аж ніяк, – сказав я. – Зовсім це не жахливо. А слово – метастази.

– Так. Дякую. До того ж сьогодні ввечері його прооперують, вирізатимуть ту пухлину. – Вона знову почала плакати. – Я не можу повірити, що таке трапилося з моїм татом.

– Заспокойся, – сказав я. – Медицина зараз творить чудеса. Я сам є першосортним прикладом.

Чи то вона не вважала мене чудом, чи не хотіла про це балакати.

– Отже, Різдво в нас скасовується.

– Як жаль. – А якщо по правді, то я зрадів. Зрадів, як той чорт.

– Завтра я лечу до Палм Дезерту. Ілса приїздить у п’ятницю, Мелінда двадцятого. Гадаю… оскільки ви з татом ніколи до пуття не спілкувалися віч-на-віч…

Оскільки в нас одного разу мало не дійшло до кулаків, коли мій тесть назвав демократів «коммікратами», це прозвучало доволі м’яко. Я відповів: