Читать книгу Загадкова кімната онлайн

50 страница из 105

Тепер і я чую також. Марта гукає його на ім’я. Здається, вона зараз у холі. Він завмирає, потім притискає палець до губ – анічичирк, мовляв. Вперше мене охоплює лють. Він хоче облаштувати все так, наче я його спільниця, а цей недоречний візит – наша спільна провина.

Досить з мене. Підступаюся до нього, тицяю підписану угоду йому в пику, тож Джекові нічого іншого не залишається, окрім як забрати папери.

Виштовхати його втришия – от що я мала б зробити, але мені просто кортить, щоб він забирався. Він скрадається до дверей, нишком виходить, іде сходовим майданчиком, спускається сходами. Я чую, як він гукає Марту.

– А я чогось думав, що тебе цілий вечір не буде! – долинає до мене.

Відповіді я не чую.

Беру двері на засувку, підсуваю стілець під ручку, щоб Джек не надумав вдертися до мене вдруге. Важко падаю на ліжко. Я злякалася, я й справді просто страшенно злякалася. А найбільше налякав мене навіть не сам Джек, а те, що я була сама-одна в чужому домі. Принцип довіри, як сформулювала це Марта. Але факт лишається фактом: я взагалі не знаю цих двох людей, у яких винайняла кімнату.