Читать книгу Загадкова кімната онлайн

52 страница из 105

Оскільки мені відомо, яка доля чекає на самогубців, що не є заможними, я розумію, що поховають мене не у Вестмінстерському абатстві. Втім, я б хотів попросити про те, щоб, перш ніж мене відправлять туди, де я знайду свій вічний спочинок, заупокійну відправу провів пастор англіканської церкви. Я б хотів…»

На цьому лист несподівано уривається.

Лист самогубця. Прощання з життям. Там, унизу аркуша, є ще кілька рядків, набазграні олівцем. Вони, схоже, написані якоюсь незнайомою абеткою, але я взагалі не надто розуміюся на іноземних мовах, тому мені годі прочитати, що там написано.

Отже, виходить, хтось укоротив собі віку просто в цій кімнаті. Не «хтось», тут-таки виправляю себе, а той чоловік, що відмовився називати власне ім’я. Може, це саме тому під час моїх оглядин у кімнаті смерділо отим дешевим освіжувачем повітря – щоб замаскувати гнилий віддих нещодавньої смерті? Але Джек висловився однозначно: жодних пожильців до мене тут не мешкало.

Наново перечитую перші рядки листа – от воно, чорним по білому: «Це одна з останніх речей, які я залишаю в цій кімнаті».