Читать книгу Загадкова кімната онлайн

55 страница из 105

Надіваю навушники, натискаю кнопку відтворення на плеєрі. У мене там плейлист типової дівчини з Північного Лондона. Альбоми Емі Вайнгаус[11], моєї улюблениці. «You Know I’m No Good» вривається мені у вуха. Перший звук ударних луною віддається в усьому тілі. Я починаю танцювати, наче одержима, швидко рухаючись з одного кінця кімнати до іншого. Гортанний, сексуальний голос Емі підживлює мене. Я впріла, в голові пульсує рефреном одна й та сама фраза. «Я засну. Я засну. Я засну».

Коли Емі нарешті замовкає, я встигаю засапатися. Мені не хочеться відхекуватися – треба якомога швидше засинати.

Музика ще нуртує в мене в жилах, а я вже хапаю іншого свого нічного приятеля – шарф. Він з найм’якішого шовку, бузкового кольору, лише на кінчиках чорний візерунок. Мати подарувала його мені на день народження, коли мені виповнилося п’ятнадцять років. Для більшості людей день народження – то особливий день, їхній день, але мені завжди в ці дні було страшенно важко. А моїм бідолашним батькам ще важче, бо вони мусили давати раду впертій малій, яка знехочу відбувала свято. Кумедно, за ці роки вони подарували мені стільки чудових подарунків, але саме цей шарф я ціную найбільше. Може, тому, що він схожий на мене саму: не надто ефектний роботяга, який просто виконує свою роботу.