Читать книгу Загадкова кімната онлайн

46 страница из 105

Обидві руки він тримає за спиною.

– Що сталося, Джеку?

Він жестом штукаря викидає вперед одну руку. В ній – скріплений степлером стосик аркушів.

– Угода про винайм. Ви забули її підписати.

Він має слушність. Мені так кортіло якнайшвидше в’їхати, що навіть на думку не спало, що треба владнати всі ці юридичні формальності.

– А, так. – Простягаю руку. – Якщо ви мені її залишите, я прочитаю її, підпишу й вранці віддам.

– Та все гаразд, я зачекаю. Ми з Мартою хочемо, так би мовити, розставити всі крапки над «і».

Він плечем рвучко прочиняє двері, і я впускаю його, тому що не впустити – то було б неввічливо. Скільки жахливих речей стається з жінками, бо вони вважають, що неввічливо наполягати на своєму? Лише коли Джек уже заходить до кімнати, я розумію, що саме в нього в другій руці. Він за шийку стискає в п’ястуку пляшку шампанського, а між пальцями тримає ніжки двох келихів.

Всміхаючись, наче справдешній дорослий хлопчик, він демонструє мені пляшку.

– Оце купив вам маленький подаруночок на вхідчини. Не годиться вселятися до нового приміщення, не скропивши його. Читайте угоду, я поки наллю нам випити.