Читать книгу Загадкова кімната онлайн
56 страница из 105
Сідаю на своє нове ліжко. Витягаю ноги. Прив’язую шарф до правого стовпчика ліжка, а потім двічі обмотую його навколо правої кісточки. Лягаю.
«Я засну».
«Всім зацікавленим особам».
Прив’язана нога посмикується. Нарешті наважуюся заплющитися.
Розділ п’ятий
Прокидаюся. Бачу стелю, білі стіни навколо – і серце миттю заходиться. Мружуся від ранкового світла, що сотається крізь люкарну. Де це я? Що це за місце? Я що, знову в лікарні? Мене охоплює паніка. Гарячково роздивляюся, намагаючись збагнути, що відбувається. Аж тоді згадую. Я в кімнаті. У своєму новому помешканні в будинку Марти й Джека. Я завжди почуваюся дезорієнтованою першого ранку, коли прокидаюся не в себе вдома, а деінде – в готельному номері, в літаку, навіть у своїй старій спальні в котеджі батьків.
Опускаю погляд, дивлюся на власну прив’язану ногу. З полегшенням зітхаю. Я й досі надійно припнута. Зиркаю на годинник на телефоні, що лежить на шафці біля ліжка. Десять по сьомій ранку. Час вставати й вирушати на роботу. Розв’язую шарф, обережно складаю його й ховаю під подушку. В радіаторі щось булькотить – мабуть, це ввімкнулося опалення. Хвалити Бога за це, бо в кімнаті досить зимно, навіть попри те, що зараз літо. Подумки занотовую собі: слід спитати в Марти чи Джека, чи не можна зробити так, щоб опалення вмикалося раніше. Втім, ні, Джека я краще не питатиму… не після того, що він утнув учора.