Читать книгу Кат онлайн

96 страница из 129

– Детектива ще живим прив’язали до джипа спереду, а тоді ним пробили стіну поліційного відділку.

Едмундса охопили суперечливі почуття.

– Я тобі вранці зателефоную, – пообіцяла Бакстер. – Як у тебе буде ранок… Ні! У мене… Стривай…

– Та ні, то пусте. – Едмундс винувато всміхнувся Тіа. – Розказуй зараз.

– Де ви востаннє його бачили? – спитав Руш, усвідомлюючи, що, перетворивши свій капець на зброю, залишив босі ноги неприємно беззахисними.

– Здається, він заскочив під шафу, – сказала Кертіс, яка забралася в безпечне місце – на ліжко.

– Заскочив?

– Ну, ніби скочив на когось.

– Скочив на когось?

Він втрачав упевненість у собі.

– Ні, радше… Як називається чвал у павуків?

– Мабуть, так само – чвал! – відповів Руш. Його голос ставав дедалі вищим, поки він мало-помалу наближався до шафи, оглядаючи підлогу довкола себе: а раптом хтось нападе із засідки?

– Може, попросити про це Бакстер? – запропонувала Кертіс.

– Це зроблю я! – відрізав Руш. – Не потрібна нам Бакстер. Я просто пересвідчуюся, що не промажу.