Читать книгу Кат онлайн

38 страница из 129

Вона всміхнулася Кертіс навпроти себе.

– Вибачте, – сказала американка, зачинивши двері, а тоді крикнувши водієві, що вони готові їхати.

– Руша сьогодні не буде? – спитала Бакстер.

– Ми заберемо його дорогою.

Бакстер затремтіла, коли обігрівач у фургоні почав її розтоплювати, й ненадовго замислилася, чому агенти не додумалися забронювати номери в одному готелі.

– Боюся, вам доведеться до цього звикнути. Нью-Йорк засипало снігом: покрив – два фути. – Кертіс попорпалась у своїй торбі й витягнула стильну чорну шапочку, схожу на ту, яка була на ній самій. – Ось.

Вона передала шапочку Бакстер. Та на мить набула такого вигляду, ніби на щось понадіялась, а тоді до неї дійшло, що на шапочці спереду є яскраво-жовті літери «ФБР» – справжня знахідка для снайпера.

Бакстер перекинула шапочку Кертіс.

– Дякс, але в мене є своя, – пояснила вона, дістала з кишені помаранчеву потвору й натягнула її на голову.

Кертіс стенула плечима й трохи подивилась, як повз них котиться місто.

– Ви бачили його після того? – врешті спитала вона. – Тобто Массе.