Читать книгу Кат онлайн

39 страница из 129

– Лише в суді, – відповіла Бакстер, намагаючись збагнути, куди вони прямують.

– Я трохи нервуюся, – всміхнулася Кертіс.

Бакстер на мить зачарувала ідеальна голлівудська усмішка молодої агентки. А тоді вона помітила її бездоганну темну шкіру й не змогла зрозуміти, чи нафарбувалася та хоч трохи заради такого ефекту.

Дещо засоромившись самої себе, Бакстер почала гратися зі своїм волоссям і визирнула з вікна.

– Ну, тобто Массе – це справжня жива легенда, – продовжила Кертіс. – Я чула, що його вже вивчають в академії. Не сумніваюся, що колись його ім’я згадуватимуть в одному ряду з Банді й Джоном Вейном Ґейсі. Це… це насправді честь, чи не так? Кращого слова я тут не доберу.

Бакстер глипнула на неї величезними сердитими очима.

– Рекомендую вам дібрати краще слово, – різко сказала вона. – Той хворий мішок із лайном убив і покалічив одного з моїх друзів. Гадаєте, це весело? Гадаєте, вам дістанеться автограф?

– Я не хотіла вас образи…

– Ви марнуєте час. Марнуєте і свій, і мій час. І навіть час оцього дядечка, – сказала Бакстер і показала на чоловіка на водійському сидінні. – Массе навіть говорити не може. Наскільки я знаю, у нього досі відвисла щелепа.