Читать книгу Кат онлайн

41 страница из 129

– Цікавий вигляд у цього готелю, – зауважила вона.

– Тут досі живуть рідні Руша, – пояснила Кертіс. – Здається, вони раз у раз приїздять до нього, а він повертається, коли може. Він казав мені, що в США просто живе в готелях. А втім, гадаю, що така природа нашої роботи. Ніколи не можна надовго десь осісти.

Із будинку вийшов Руш, поїдаючи шматочок смаженого хліба. Він неначе зливався з морозним ранком: його біла сорочка і блакитний костюм повторювали барви розсіяних хмар, що пливли небом угорі, а сріблясті пасма в його волоссі виблискували, наче заледенілий бетон.

Кертіс вийшла з машини з ним привітатись, а він ковзнув уперед по доріжці й тостом врізався в неї.

– Господи, Руше! – поскаржилася вона.

– А ви не могли роздобути щось більше? – почула Бакстер його саркастичне запитання, перш ніж вони обоє залізли всередину.

Він сів біля вікна навпроти Бакстер і запропонував їй скуштувати свій сніданок, з усмішкою поглянувши на помаранчеве вовняне казна-що в неї на голові.

Водій виїхав, і вони знов опинилися в дорозі. Кертіс зайнялась якимись документами, поки Бакстер і Руш дивились, як повз них пролітають будівлі, під дзижчання двигуна зливаючись у єдине нерозбірливе ціле.