Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн
25 страница из 89
– Я так не вважаю, – сказала вона впевнено, – і ти перебільшуєш, говорячи про мій сором.
– Ти диви! Отакої! Ти не вважаєш соромом, коли доросла жінка спить зі своїм неповнолітнім учнем?! Я переступила через себе, коли запропонувала тобі руку помочі, а ти… Ти відрубуєш руку, яка протягується до тебе!
– Дякую, мамо, але мені не потрібна твоя допомога. Я сама влаштуюсь на роботу і житиму, як вважаю за потрібне, – сказала їй Віталія.
– Я тебе попередила! Іншого такого шансу в тебе не буде! – вже кричала у слухавку жінка. – Я не прийму тебе і не допоможу, якщо ти навіть приповзеш до мене на колінах і будеш цілувати мені руки!
– Мамо, послухай мене, я не повернуся і крапка!
– Якщо навіть здихатимеш під парканом?!
– Навіть так! На все добре, мамо! – промовила Віталія і вимкнула мобільний.
Розділ 7
Віталія рішуче була налаштована знайти роботу. Їй було не важливо, де саме зараз працювати, головне, щоб з дітьми, тому з самого ранку поспішила до дитсадка. Валентина їй повідомила, що там вихователька має йти у декретну відпустку, тож Віталія сподівалася зайняти її місце.